Вільнянка (Житомирський район)
| село Вільнянка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Коростишівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040250110043810 |
| Основні дані | |
| Засноване | поч. XVIII століття |
| Колишня назва | Хутір-Вільнянський |
| Населення | 172 (2001) |
| Площа | 1,358 км² |
| Густота населення | 126,66 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12539[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°17′03″ пн. ш. 29°15′15″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
165 м |
| Водойми | Дубовець |
| Найближча залізнична станція | Коростишів |
| Відстань до залізничної станції |
17 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Володимирська, 1, м. Коростишів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12501 |
| Карта | |
  Вільнянка | |
 Вільнянка | |
| Мапа | |
| |
Вільня́нка (до 1966 року — Хутір-Вільнянський) — село в Україні, у Коростишівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 172 особи (2001). У 1923—54 та 1966—2016 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташоване за 17 км південно-східніше Коростишева і залізничної станції Коростишів та за 6 км від автошляху Київ—Львів[2].
Населення[ред. | ред. код]
У 1783 році в поселенні проживало 78 осіб, в середині 19 століття — 286 селян обох статей, з них римокатоликів — 80[3], у другій половині 19 століття — 364 мешканці[4], наприкінці 19 століття — 543 особи, з них 277 чоловіків та 266 жінок, дворів — 92[5], або 490 мешканців та 75 дворів[6].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 544 особи, з них: православних — 401, римокатоликів — 136, чоловіків — 279, жінок — 265[7].
На початок 1970-х років село мало 162 двори із населенням 360 осіб[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 223 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 172 особи[8].
Історія[ред. | ред. код]
Засноване на початку XVIII століття[2]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до коростишівського маєтку, сплачувало із 12 дворів 1 злотий і 26 грошів до замку та 7 злотих і 14 грошів до скарбу[9].
У середині 19 століття — сільце Радомисльського повіту Київської губернії. Лежало на річці Вілія, за 2 версти нижче від Вільні. Належало до коростишівського маєтку, входило до православної парафії у Вільні. Селяни, разом із войташівцями, були наділені землею під виплату в кількості 207 десятин[3]. За Географічним словником Польського Королівства вільнянських селян було 75, вони отримали під виплату 177 десятин землі. Належало Племяннікову, колишня власність Олізарів[4].
Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Водотийської волості Радомисльського повіту Київської губернії, на річці Дубовець. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 25 верст, до найближчої залізничної станції Попільня — 42 версти, до найближчої поштово-телеграфної станції у Коростишеві — 14 верст, до поштової земської станції у Брусилові — 23 версти. Основним заняттям мешканців було рільництво. У селі числилося 759 десятин землі, з яких 314 десятин належало селянам, 445 десятин — іншим прошаркам населення. Система господарювання — трипільна. В селі були водяний млин, кузня. Пожежна команда мала 2 бочки та 2 багри[5][6].
У 1923 році включене до складу новоствореної Хутір-Вільнянської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Брусилівського району Білоцерківської округи; адміністративний центр ради. 13 березня 1925 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської округи[10].
На фронтах Другої світової війни воювали 87 селян, 41 з них загинули, 66 нагороджені орденами й медалями. У 1962 році на їх честь споруджено пам'ятник.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1 755 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1 402 га ріллі. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 27 працівників нагороджені орденами й медалями СРСР. У селі були початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт[2].
11 серпня 1954 року, відповідно указу Президії Верховної ради УРСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», Хуторо-Вільнянську сільську раду ліквідовано, село підпорядковане Дубовецькій (згодом — Квітнева) сільській раді Коростишівського району Житомирської області. 10 березня 1966 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 126 «Про утворення сільських рад та зміни в адміністративному підпорядкуванні деяких населених пунктів області», в селі відновлено окрему сільську раду. Тоді ж село отримало нову назву — Вільнянка, відповідно сільська рада — Вільнянська[10].
5 серпня 2016 року увійшло до складу новоствореної Коростишівської міської територіальної громади Коростишівського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Житомирського району Житомирської області[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. http://services.ukrposhta.com/. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вільнянка, Коростишівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 365. — 15 000 прим.
- ↑ а б Л. Похилевич. Хуторъ // Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся. Україніка (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 143, 725. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ а б Wileński chutor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 466. (пол.)
- ↑ а б 5. Д. Вильнянскій хуторъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF). Інститут історії України НАН України (рос. дореф.). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. с. 1024. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ а б Chutor 10.) Ch. Wilniański… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 332. (пол.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 79. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 46. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 233, 522, 550, 583. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 травня 2024.
- ↑ Вільнянківська сільська рада Житомирська область, Коростишівський район. http://w1.c1.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 15 травня 2024.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Вільнянка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| ||||||||